Hreflang для мультимовного сайту: як налаштувати без типових помилок

Hreflang підказує Google, яку мовну або регіональну версію сторінки кому показувати: користувачу з українським інтерфейсом дати /ua/, з англійським /en/. Без цієї розмітки мультимовний сайт часто ранжується «не тією» версією: у видачі для Польщі спливає українська сторінка, а англійська взагалі не сприймається як окрема. Нижче розбираємо, що атрибут hreflang робить насправді, три способи його прописати, які коди мов і регіонів коректні, і де мультимовні сайти зазвичай ламають розмітку.

Що робить hreflang і чого він не робить

Атрибут hreflang зв'язує між собою сторінки з однаковим змістом різними мовами або для різних країн. Google читає цей зв'язок і для кожної країни чи мови інтерфейсу підставляє у видачу найдоречнішу версію. Ключове слово тут «підставляє»: усі версії вже мають бути проіндексовані, hreflang лише допомагає вибрати одну з них під конкретного користувача.

Чого hreflang не робить, і саме тут найбільше плутанини:

• Не перенаправляє. Це не редирект і не заміна автоматичного вибору мови на сайті. Людина зайде туди, куди клікнула.
• Не перекладає і не оцінює якість перекладу. Якщо на сторінці /en/ лишився український текст, Google це побачить, а hreflang нічим не допоможе.
• Не збирає версії в одну для ранжування. Кожна сторінка ранжується сама по собі, розмітка тільки прибирає конкуренцію між ними за одного користувача.
• Не замінює canonical. Це два різні сигнали, і працюють вони лише разом і без суперечностей.

Практичний висновок простий. Якщо у вас одна мова і один ринок, hreflang не потрібен зовсім. Він потрібен, коли є хоча б дві мовні версії або одна мова для кількох країн з різними цінами чи доставкою (en-US і en-GB, наприклад).

Три способи вказати hreflang: який обрати

Google приймає розмітку з трьох джерел, і всі три рівноцінні. Вибирати треба один спосіб на весь сайт, бо змішування дає конфлікти, які потім важко знайти.

Тег link у head сторінки

Найпоширеніший варіант для сайтів на CMS. На кожній версії сторінки в <head> перелічують усі версії, включно з нею самою:

<link rel="alternate" hreflang="uk" href="https://site.ua/ua/dostavka/" />
<link rel="alternate" hreflang="ru" href="https://site.ua/dostavka/" />
<link rel="alternate" hreflang="en" href="https://site.ua/en/delivery/" />
<link rel="alternate" hreflang="x-default" href="https://site.ua/ua/dostavka/" />

Плюс: видно в коді, легко перевірити очима. Мінус: на сайті з 20 000 сторінок і п'ятьма мовами кожна сторінка отримує п'ять-шість рядків, тому це має генерувати CMS, а не руки.

HTTP-заголовок Link

Для файлів без HTML, наприклад PDF-каталогів, у відповіді сервера віддають заголовок:

Link: <https://site.ua/ua/catalog.pdf>; rel="alternate"; hreflang="uk", <https://site.ua/en/catalog.pdf>; rel="alternate"; hreflang="en"

Рідкісний спосіб, налаштовується на рівні сервера. Для звичайних сторінок ним не користуються.

Розмітка в sitemap.xml

Кожен <url> у карті сайту доповнюють елементами <xhtml:link> зі списком усіх версій. Приклад для однієї сторінки:

<url><loc>https://site.ua/ua/dostavka/</loc><xhtml:link rel="alternate" hreflang="uk" href="https://site.ua/ua/dostavka/"/><xhtml:link rel="alternate" hreflang="en" href="https://site.ua/en/delivery/"/></url>

Плюс: HTML сторінок не «пухне», усе лежить в одному файлі, який зручно генерувати й перевіряти скриптом. Мінус: карта росте, і на великих каталогах її доводиться дробити на кілька файлів. Ми в Query для магазинів з десятками тисяч сторінок частіше обираємо саме sitemap, для невеликих сайтів послуг зручніше link у head.

x-default і взаємність: два правила, без яких розмітка не працює

Взаємність означає: якщо сторінка A вказує на сторінку B як на англійську версію, то сторінка B має вказувати на A як на українську. Односторонній зв'язок Google ігнорує повністю, і це найчастіша причина, чому «hreflang прописали, а нічого не змінилось». Перевіряти треба саме пари, а не окремі сторінки.

x-default каже, яку версію показувати тим, чия мова й країна не збігаються з жодною з перелічених. Для українського сайту з uk/ru/en логічно віддавати в x-default або англійську версію (для іноземців), або сторінку вибору мови, якщо вона є. Ставити x-default на українську теж припустимо: тоді невизначені користувачі побачать основну версію. Головне, щоб x-default був один і вів на реальну сторінку з кодом 200.

Які коди мов і регіонів писати

Мова записується за ISO 639-1 (дві літери), регіон за ISO 3166-1 Alpha-2 після дефіса. Регіон без мови вказувати не можна: hreflang="UA" невалідний, потрібно uk-UA. Найбільше помилок роблять з українською: її код uk, а не ua. Значення ua це домен, а не мова, і Google його не розпізнає.

Якщо у вас одна англійська версія, пишіть просто en. Дописувати регіон «про запас» не варто: en-US звужує аудиторію, і британський користувач формально під неї не підпадає, хоча Google і намагається підбирати найближчу мову.

Типові помилки hreflang і як їх виправити

За нашими спостереженнями, на більшості сайтів, що приходять на технічну оптимізацію, розмітка або є з помилками, або її немає взагалі. Помилки повторюються від сайту до сайту.

Як перевірити, що hreflang працює

1. Подивіться код сторінки або sitemap і переконайтесь, що набір версій однаковий на кожній з них.
2. Прогоніть сайт краулером (Screaming Frog, Sitebulb, Serpstat Audit): вони показують відсутні зворотні посилання, невалідні коди й hreflang на неканонічні адреси одним звітом.
3. У Google Search Console окремого звіту hreflang давно немає, але «Перевірка URL» покаже, яку версію Google вважає канонічною і чи індексується сторінка. Якщо канонічна не та, що ви очікували, шукайте конфлікт із canonical.
4. Наберіть запит у Google з VPN або через параметри &gl=gb&hl=en і подивіться, яка версія у видачі. Це найчесніший тест.

Офіційні вимоги і приклади для всіх трьох способів зібрані в документації Google про локалізовані версії. Якщо валідатор і документація розходяться, правий Google.

Мультимовний сайт для України: uk, ru, en

Типова конфігурація українського бізнесу: українська основна, російська для частини аудиторії, англійська для експорту або іноземних клієнтів. Кілька практичних рекомендацій, які ми даємо в таких проєктах.

• Українську робіть основною без префікса або з /ua/, але послідовно на всьому сайті. Змішана структура, де частина сторінок з префіксом, а частина без, руйнує розмітку.
• Російську версію позначайте ru без регіону. ru-UA виправданий лише тоді, коли є ще ru-версія для іншої країни.
• Англійська версія має бути перекладена насправді, з локалізованими цінами і контактами. Автопереклад з половиною українських рядків Google бачить, і така версія скоріше шкодить. Якщо власного ресурсу немає, англомовні тексти простіше замовити одразу, ніж переробляти потім.
• x-default віддавайте на англійську, якщо розраховуєте на іноземців, або на українську, якщо сайт для внутрішнього ринку.
• Неперекладені сторінки виключайте з набору hreflang замість того, щоб ставити посилання на українську під виглядом англійської.

З чого почати

1. Виписати всі мовні версії і переконатись, що кожна живе на власному URL з кодом 200 і canonical на себе.
2. Обрати один спосіб розмітки: link у head для невеликих сайтів, sitemap для великих каталогів.
3. Згенерувати набори з однієї бази, щоб взаємність була гарантована, а не «за пам'яттю».
4. Додати x-default і перевірити коди: uk, а не ua.
5. Прогнати краулером, виправити помилки, за три-чотири тижні перевірити видачу по країнах.

Hreflang не додає позицій, він прибирає втрати. Коли правильна версія показується правильному користувачу, росте CTR і зникають відмови «не та мова». Для сайту з двома-трьома мовами це один-два дні роботи розробника і півдня на перевірку, і ця інвестиція окупається стабільно.